Вы тут:
Главная > Новости > Є таке покликання – допомогати рідному селу

Є таке покликання – допомогати рідному селу

Підприємець із Запоріжжя Анатолій Лапицький, уродженець с. Верби Новосірогозького району Херсонщини, вже кілька років поспіль допомогає рідній Червонопартизанській школі, в якій сам колись отримав середню освіту. Це класичне меценатство, бо жодних політичних чи інших цілей окрім власне допомоги школі Анатолій Лапицький не ставить перед собою.
Спочатку був холод
А почалося це ще в 2013 році. Якось Анатолій Лапицький завітав на зустріч випускників, поспілкувався з класною керівницею, якій Анатолій Григорович до цього допоміг зробити операцію. Окрім класної керівниці, Лапицький на зустрічі випускників школи поспілкувався з випускницею школи, котру на першому дзвонику, будучим учнем випускного класу, за традицією ніс на плечі. Виникла ідея допомогти рідній школі матеріально. Саме так Анатолій Лапицький розпочав шлях мецената.
А турбуватися, піклуватися і вкладати власні кошти було куди.
«Травой поросший бугорок», — процитував поета пан Анатолій. Саме так виглядало село і краєвиди навколо школи. «Все валилося, серце стискалося. Діти у школі сиділи в шапках. Яке ж це навчання, коли дитина дує на руки, бо холодно?! І кожні 15-20 хвилин треба було робити перерву, щоб учні побігали і зігрілися… Отак і навчалися,» — переказав власні відчуття від побаченого і почутого меценат Лапицький.
Спочатку довелося побороти холод. Своїми силами Анатолій Лапицький відновив трубу котельні, яка мала опалювати школу. Далі потрібно було розпочати утеплення. Сьогодні здебільшого завдяки фінансуванню від мецената, у школі всюди встановлено склопакети. Холод у школі побороли.
Гарна школа, наче столичний ліцей або гімназія
Сьогодні школа виглядає наче казкова красуня: гарно побілена, з дитмайданчиком поблизу. «І все це силами Анатолія Лапицького, — радіє зі звершень директор Червонопартизанської школи Олена Білокриницька.
Анатолій Григорович не соромиться нахваляти деректора: «Як би не чесність пані Олени, навряд чи ми б досягли таких результатів у відновленні школи. Кожну копійку допомоги тут використано за призначенням.»
З інтересом прямуємо коридорами цього освітнього закладу. Всюди чистота і порядок. Приємно вражають чисті, по-європейські відремонтовані туалети (чи не з цього починається Європа?) для учнів і вчителів.
Заходимо разом з директором до комп’ютерного класу, актового залу та спортзалу. Складається ілюзія, наче перебуваєш не у віддаленому селі, навколо якого подекуди відсутні нормальні дороги, а в добре облаштованій столичній гімназії або ліцеї.
Цікавлюся директора Олени Білокриницької, чи можна в грошовому еквіваленті обчислити допомогу в ремонтах та різноманітних заходах з облаштування. Лунає цифра «близько 900 тисяч гривень».
«Найближчим часом планую довести підтримку до круглої суми – 1 мільйон гривень», — обіцяє Анатолій Лапицький.
Анатолій Григорович для нас наче член колектива – вчителі про мецената
У Червонопартизанській школі вчителі від діяльності Лапицького дуже тішаться. Допомога підприємця-мецената вже давно сягнула за межі ремонтів. Школяри, їхнє навчання, мотивація і захоплення – цим також опікується Лапицький. Від дарування смартфонів учням, влаштування безкоштовних екскурсій для школярів, до запрошення каратистів з подальшими показовими виступами. Авжеж! Дітлахи мають захоплюватися спортом.
Для урізноманітнення дозвілля, Анатолій Григорович напередодні Нового року привозить до школи Діда Мороза зі Снігуронькою, а на день Святого Миколая – подарунки для дітей.
«Швидко спливають навчальні роки, щойно відзначаємо 1 вересня, а не за горами – і останній дзвоник,» — розповідають педагоги. І це також є своєрідним викликом для мецената. Так, зокрема, минулого 2017 року з нагоди останнього дзвінка у Червонопартизанську середню школу завітав письменник Вадим Карпенко. Завітав завдячуючи підтримці мецената Анатолія Лапицького. А нещодавно Анатолій Григорович привіз до школи одного з переможців фіналу «Голос країни».
Така подвижницька діяльність дається взнаки: Червонопартизанські школярі беруть участь в різноманітних конкурсах, зокрема, на базі Херсонського відділення Малої академії наук. І неодмінно перемагають. Йдеться про перемогу в конкурсі відеороботи Руслана Плютинського до 405 річниці українського дипломата Юрія Немирича та відеороботи з нагоди «Уроків терплячості» Григорія Сковороди. Ці чудові відео твори було виконано на фото-, відеокамері, що її подарував школі її колишній випускник Анатолій Лапицький.
Хочу, щоб небідні люди допомогали селу – мрія мецената
Справді обсяг допомоги рідній школі з боку Анатолія Лапицького вже давно перевершив грошові еквіваленти. Така діяльність сягнула свого гуманітарного виміру. Бо ж підтримуючи школу, підприємець практично підтримує малу Батьківщину – рідне село Верби.
«Занепадала школа – занепадало й село. Відроджено освітній заклад – житиме й село», — ділиться своєю життєдайною формулою меценат.
«Не мрію про політику або державні посади, хочу лише, щоб люди небідні (підприємці, фермери) взяли за правило допомогати односельцям», — розкриває власні мрії Анатолій Григорович.
Коли до цього матеріалу робився останній фотознімок, стало відомо, що місцева районна адміністрація також виявила бажання підтримати школу та профінансувати на суму 600 тисяч гривень. Що ж! Поживемо – побачимо.

Top